Добре бути щасливими і коханими щодня, без прив'язки до дат і свят...

Та все ж зимової пори, коли на вулиці то морозно, то мрячно, хочеться більше тепла і затишку. Саме під таким лейтмотивом пройшло святкування Дня святого Валентина у Білоцерківському гуманітарно-педагогічному коледжі. А святкового настрою і студентам, і викладачам, і гостям нашого закладу із самого ранку подарували члени студентської ради, які перетворили вестибюль коледжу на затишний романтичний куточок. Палаючі вогники, різнобарвні сердечка, м'яке ведмежа, намистинки, вишукані елементи декору - здавалося б дрібнички, але саме вони стали родзинкою фотозони, біля якої кожен бажаючий зміг зробити фото на згадку про цей день. Приємним доповненням стала романтична музика на будь-який смак та радіогазета, підготовлена членами інформаційного комітету, що звучала під час кожної перерви між заняттями.

А останнім акордом цього святкового дня стала музично-театральна композиція "Кохання - як пісня, пісня - як кохання", підготовлена керівником театрального гуртка Кривич Н. В. та керівником студентського хору та дівочого гурту "Мальви" Андрєєвою А. П. Усі, хто завітав на цей неймовірний за своєю енергетикою захід, змогли переконатися у тому, що кохання - таке сильне почуття, над яким не має влади ні час, ні люди. А засвідчили це театральні постановки уривків із повісті І. С. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я" (Карпо - Тимченко Кирило, Лаврін - Галич Олександр, старий Кайдаш - Дідух В. І.) та п'єси М. Старицького "Сватання на Гончарівці" (мати - Котюга Кристина, Уляна - Ковальчук Карина, Стецько - Бабич Іван); майстерно виконані студенським хором українські народні пісні "У перетику ходила", "Дуб, дубом", "Туман яром", дівочим гуртом "Мальви" - "Льон-льонок", "I love you"; танцювальна постановка за мотивами пісень Христини Соловей у виконанні Кошмак Дар'ї.

Червоною ниткою заходу стали слова: "Кохання було, кохання є і кохання буде...". А нам залишається тільки знайти його, а хто уже зустрів - берегти, як найбільший скарб.