Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами. 1932- 1933 рік - найчорніший час в історії України. Жахливо навіть через стільки років ступати болючими стежками страшної трагедії, яка відбулася на благословенній землі квітучого українського краю.

Україна щороку схиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору та політичних репресій, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та цвинтарах,  де насипані великі могили.

Пам’яті тих, хто загинув в ті страшні роки, присвячений фільм «Закляття безпам’ятства. Голодомор 1932-1933 рр. на Луганщині», який  переглянули студенти КВНЗ КОР «Білоцерківський гуманітарно-педагогічний коледж»  10 лютого 2015 року. Крім того, познайомилися з автором фільму – кандидатом філологічних наук, викладачем КОІПОПК Магрицькою Іриною Василівною, котра нещодавно з Луганська переїхала до Білої Церкви.

Проникливо, зворушливо звучали слова Ірини Василівни про одну з найстрашніших сторінок в історії нашої держави. Фрагменти документальних фільмів, фотографії тих страшних часів, інтерв’ю з очевидцями тих подій забезпечили віртуальний екскурс у історію України. Зроблено це недаремно, бо  пам'ять – нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво – чорним кольором. Пам’ятаючи про трагедію минулих років, ми з надією будемо дивитися в майбутнє і вірити в нашу державу:

Не розчаровуйсь в Україні.

Немає єдності у нас,

То наша головна провина

За весь неволі довгий час.

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині _

У себе спершу запитай.